Громадське слухання по декомунізації Жовтневого району. Як все відбувалося.

Після тривалої реєстрації, довгих черг в коридорах слухання розпочалося майже без затримки, серед зареєстрованих жителів числилася 301 особа. Саме в такій кількості під чуйним керівництвом пані Цибульник було заповнено весь зал і вершилося голосування.

Спочатку відбувалося урегулювання деяких формальностей, обрання членів комісії, членів підготовчого комітету, щоб вести підрахунок голосів, проте потреба в них так і лишилася під питанням, оскільки навіть цим займалася нашвидкуруч сама Цибульник, що в першу чергу, є одним з грубих порушень. Одна жінка поцікавилася, на яких підставах у неї запитували персональні дані паспорту, адже є відповідний закон, на що голова району відповіла: «Ви знаєте, є один закон, а є інший, є закон про громадські слухання, там чітко все вказано в цьому законі, почитайте, будь-ласка…» (https://youtu.be/fYvnA3f_lKM) Згодом жінка призналася, що її примусили прийти сюди, а коли Тетяна Цибульник почала допитуватися в неї, де вона працює і хто примусив, та різко виявилася безробітною. Схоже, відчай таки штовхає людей на безрозсудні дії, а страх бути пригніченою нагадує, що проти влади краще не виступати, бо тоді й справді можна опинитися безробітною. Тим більше, коли під кінець слухання Цибульник висловилася, що знає багатьох людей, хто й звідки прийшов. Співпадіння?

 Коли перейшли до самого обговорення піднімався ряд питань з приводу назв окремих вулиць, деякі з них були незрозумілими. Були пропозиції замінити пропоновану назву Москалівка на Старослов’янську https://youtu.be/lJ8iZOnxyJY.  Жінка, яка запропонувала цей варіант, ще раніше подавала звернення від жителів району. Також акцентувала увагу, що сім’я Квітки-Основ’яненка зробила більший вклад в розвиток району, ніж москалі, що жили в ньому більше двохсот років тому, тим паче, враховуючи сучасний стан нашої країни, використання даної назви не є цілком доречним. Цю думку підтримала бабуся, доповнюючи виступ фактами, що на Москалівці жили й інші величні постаті – Васильківський, Кульчевський https://youtu.be/sHsqEXyBhm4 Але виступаюча і член президіуму Дьякова Олена Василівна намагалася спростувати твердження фразою, що москалі внесли не менший вклад, оскільки вони стали ремісниками та торговцями.

Та найбільше обговорень виникло навколо вулиць Катерининської та Раднянської (звідки такі назви і хто це чи що це?)https://youtu.be/C2IoDhRMtiw У випадку з Раднянською, словник взагалі не знаходить такого слова, як зазначав один із учасників слухання. Дьяконова пояснила, що це прізвище людини – «засновника цього місця, провулка» https://youtu.be/xPgTvBoigWg.  Про документальне підтвердження, звісно, ніякої мови не йшлося, лише вказівки на харківські календарі, в яких є списки жителів міста. Тобто діяльність цієї людини, чим міськрада вирішила увіковічити його ім’я, залишається загадкою. Один з активістів представив думку професора Харківського національного університету Ігоря Муромцева, який має великий стаж у сфері топоніміки, він підтверджує, що в історичних джерелах таких назв ніколи не було https://youtu.be/0TkgMzo1WgY Були пропозиції від активістів замість Раднянської ввести назву Решетнікова, а Примакова (Катерининську) – Дітмарівською.

Неодноразово Цибульник Тетяна акцентувала, що вносити пропозиції щодо перейменувань необхідно було під час засідань міськради з питань декомунізації, а активісти, які були зацікавлені в цьому питанні мали можливість відвідувати зібрання й безпосередньо брати в них участь. Проте активіст та представник альтернативної топонімічної групи Юрій Лихота розвіяв подібні тези https://youtu.be/lgWiZ3fQxaQ. Всупереч деклараціям про співпрацю з активістами, представники міськради не йшли на поступ і не лише не запрошували небайдужих громадян до спільної праці, а й приховували час і дату самих засідань. Тому їхніх членів не було запрошено до жодної з робочих груп, а листи з пропозиціями навряд чи хтось розглядає, оскільки, за деякою інформацією, як зазначив активіст, все відбувається так, як забажає того мер. Не залежно від результатів голосування, вибороти свої права можливо, є закон, є прокуратура: «Мені не зрозуміло, чому сьогодні жителі Жовтневого району не можуть оговорити назву свого району. А хто буде обговорювати, жителі Московського? Сенсу я в цьому не бачу». Повертаючись до пропонованої Катерининською, якою хочуть замінити вул. Примакова, Юрій Лихота висловив підтримку варіанту назви фон-Дітмара, яку вже було запропоновано іншим учасником слухання. Необхідність в такому перейменування аргументував ще тим, що вулиця фон-Дітмара на перетині з вулицею Світло Шахтаря буде утворювати топонімічний ансамбль. Таку ж картину бачимо з варіантом назви Решетнікова замість Раднянської на перетині з в’їздом Оржановського.

Доволі показовим видався момент, коли чоловік похилого віку висловив своє невдоволення через абсурдність деяких назв і незнання історії наших чиновників https://youtu.be/PTTEkg5txgg, на що пані Цибульник відповіла: «Мабуть, читати історію, це питання точно не до … викладача пед.університету…» – а з натовпу в цей час доповнили фразу «вчителя історії», власне, як було представлено пані Дьяконову на початку слухання. Велику кількість пропонованих назв вулиць (Дітмарівську, Зинаїди Серебрякової, ), їх нераціональність, очільники та члени президії слухання пояснили тим, що ці назви в Харкові будуть або є, але в інших районах, то ж необхідність давати назву ще одній, відпадає. І нехай навіть якщо місце матиме безпосередній зв’язок до події чи людини, все одно, обговоренню не підлягає. Схоже такої думки притримуються чиновники міськради з питань декомунізації. То ж для чого було організовувати громадські слухання?

Виступаючі активісти були представниками різних спільнот Харкова, але думки стосовно необхідності зміни більшості запропонованих назв вулиць в основному збігалися. Тим не менш, як показали результати, свідомих громадян виявилася меншість, певно, всі справді поспішали додому, а тому й підрахунок вівся у такий неприпустимий спосіб. Коли один з активістів почав вимагати перерахунку, то й справді приблизно 60 голосів Тетяна Цибульник накинула на око під час підрахунку (https://youtu.be/BgE9iGTfjDQ). Але зневага тут не до неї, а до людей, яких все влаштовує і навіть не усвідомлюючи того, або ж навпаки, умисно зіграли на руку нашому відвічному мерові-кримінальнику.

Наостанок інтерв’ю одного із учасників: https://youtu.be/pG8v0hqrPfY